божевільник Божевільник, -ка м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках божевільник — -а, ч., діал. 1》 Психічно хвора людина. 2》 перен. Нерозсудлива, нерозважлива людина, позбавлена здорового ґлузду. Великий тлумачний словник сучасної мови