божевільник

божеві́льник

-а, ч., діал.

1》 Психічно хвора людина.

2》 перен. Нерозсудлива, нерозважлива людина, позбавлена здорового ґлузду.

Значення в інших словниках

1. божевільник — Божевільник, -ка м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех.  Словник української мови Грінченка