бом

Бом!

меж., выражающее ударъ колокола. Бом, бом, бом!... на службу божу дзвонять. Грин. II. 112.

Значення в інших словниках

1. бом — бом вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бом — БОМ, БОМ-БО́М, виг. Звуконаслідування, що відтворює звуки від удару дзвона або курантів. Бом-бом! – лунає дзвін із дзвонового виру ріки Оденсе (із журн.); Оскільки опівночі куранти не пробили, всі дружно закричали “бом-бом” (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. бом — Бо я  Словник застарілих та маловживаних слів
4. бом — Елемент рангоуту, горизонтальний круглий брус, рухомо припасований до щогли вітрильного корабля; до б. кріпиться нижній край вітрила; вантажний б. — пристрій для перенесення вантажів.  Універсальний словник-енциклопедія