бом

БОМ, БОМ-БО́М, виг.

Звуконаслідування, що відтворює звуки від удару дзвона або курантів.

Бом-бом! – лунає дзвін із дзвонового виру ріки Оденсе (із журн.);

Оскільки опівночі куранти не пробили, всі дружно закричали “бом-бом” (з газ.).

Значення в інших словниках

1. бом — бом вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бом — Бо я  Словник застарілих та маловживаних слів
3. бом — Елемент рангоуту, горизонтальний круглий брус, рухомо припасований до щогли вітрильного корабля; до б. кріпиться нижній край вітрила; вантажний б. — пристрій для перенесення вантажів.  Універсальний словник-енциклопедія
4. бом — Бом! меж., выражающее ударъ колокола. Бом, бом, бом!... на службу божу дзвонять. Грин. II. 112.  Словник української мови Грінченка