бом —
БОМ, БОМ-БО́М, виг. Звуконаслідування, що відтворює звуки від удару дзвона або курантів. Бом-бом! – лунає дзвін із дзвонового виру ріки Оденсе (із журн.); Оскільки опівночі куранти не пробили, всі дружно закричали “бом-бом” (з газ.).
Словник української мови у 20 томах
бом —
Бо я
Словник застарілих та маловживаних слів
бом —
Елемент рангоуту, горизонтальний круглий брус, рухомо припасований до щогли вітрильного корабля; до б. кріпиться нижній край вітрила; вантажний б. — пристрій для перенесення вантажів.
Універсальний словник-енциклопедія
бом —
Бом! меж., выражающее ударъ колокола. Бом, бом, бом!... на службу божу дзвонять. Грин. II. 112.
Словник української мови Грінченка