бородань

Бородань, -ня

м. Бородачъ. Міусск. окр.

Значення в інших словниках

1. бородань — борода́нь іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. бородань — -я, ч., розм. Бородата людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бородань — БОРОДА́НЬ, я́, ч., розм. Бородата людина. – Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (І. Нечуй-Левицький); Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (А. Головко); – Я староста, – сказав голий бородань. – Я вас зараз улаштую (І. Багряний).  Словник української мови у 20 томах
4. бородань — Бородай, бородач  Словник синонімів Вусика
5. бородань — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні).  Словник синонімів української мови
6. бородань — БОРОДА́НЬ, я́, ч., розм. Бородата людина. — Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Н.-Лев., III, 1956, 215); Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (Головко, II, 1957, 573).  Словник української мови в 11 томах