бородань
БОРОДА́НЬ, я́, ч., розм. Бородата людина.
— Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Н.-Лев., III, 1956, 215);
Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (Головко, II, 1957, 573).
Словник української мови (СУМ-11)