бородань
БОРОДА́НЬ, я́, ч., розм.
Бородата людина.
– Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (І. Нечуй-Левицький);
Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (А. Головко);
– Я староста, – сказав голий бородань. – Я вас зараз улаштую (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)