бородатий
БОРОДА́ТИЙ, а, е.
1. Який має бороду.
– Гей! – крикнув на хазяїна бородатого, що тут на рундуці гроші в долоні лічив, дзвякаючи. – Дайте дівці пообідати! (Марко Вовчок);
За столом говорив бородатий селянин (Іван Ле);
Цап рогатий, бородатий Зразу лобом з ніг збива (С. Олійник);
До легень бородатих та вусатих чоловіків потрапляє значно більше шкідливих речовин (з газ.);
// у знач. ім. борода́тий, того, ч. Людина з бородою; бородач.
Василько знову закрив очі й знесилено похилився бородатому на руки (П. Панч);
Бородатий глянув на Калинку так, наче той був несповна розуму (А. Дімаров).
2. перен., розм. Старий, застарілий, давно відомий.
Як отут не згадати і не перефразувати старий бородатий анекдот (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)