бородатий

борода́тий

-а, -е.

Який має бороду.

Бородатий анекдот перен. — старий, усім відомий анекдот, жарт.

|| у знач. ім. бородатий, -того, ч. Людина з бородою; бородач.

Значення в інших словниках

1. бородатий — борода́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бородатий — БОРОДА́ТИЙ, а, е. 1. Який має бороду. – Гей! – крикнув на хазяїна бородатого, що тут на рундуці гроші в долоні лічив, дзвякаючи. – Дайте дівці пообідати!...  Словник української мови у 20 томах
3. бородатий — борода́тий: ◊ борода́тий як цап → цап ◊ борода́тий ху́сит бородою тру́сит → хусит  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. бородатий — А, -е. Вульгарний, непристойний, низькопробний. Ціною двох бородатих анекдотів про чукчу і молдавана, більшої банки з пивом і чортопільських номерів Лілі та Марлен (режисьор, класні тьолкі во-так нужни — бабла підвалило немєряно, а трахатись ні з ким!...  Словник сучасного українського сленгу
5. бородатий — БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні).  Словник синонімів української мови
6. бородатий — Борода́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бородатий — БОРОДА́ТИЙ, а, е. Який має бороду. У темно-рожевій мглі, при зорях сребристих, бачив Остап тільки обличчя бородате [турка] (Вовчок, І, 1955, 334); За столом говорив бородатий селянин (Ле, Опов.  Словник української мови в 11 томах
8. бородатий — Бородатий, -а, -е 1) Бородатый. Максим старий бородатий вийшов з хати. Чуб. ІІІ. 342. 2) — та трава. раст. Andropogon ischaemum L. ЗЮЗО. I. 111.  Словник української мови Грінченка