Значення в інших словниках
-
бородатий —
борода́тий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
бородатий —
-а, -е. Який має бороду. Бородатий анекдот перен. — старий, усім відомий анекдот, жарт. || у знач. ім. бородатий, -того, ч. Людина з бородою; бородач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бородатий —
БОРОДА́ТИЙ, а, е. 1. Який має бороду. – Гей! – крикнув на хазяїна бородатого, що тут на рундуці гроші в долоні лічив, дзвякаючи. – Дайте дівці пообідати!...
Словник української мови у 20 томах
-
бородатий —
борода́тий: ◊ борода́тий як цап → цап ◊ борода́тий ху́сит бородою тру́сит → хусит
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
бородатий —
А, -е. Вульгарний, непристойний, низькопробний. Ціною двох бородатих анекдотів про чукчу і молдавана, більшої банки з пивом і чортопільських номерів Лілі та Марлен (режисьор, класні тьолкі во-так нужни — бабла підвалило немєряно, а трахатись ні з ким!...
Словник сучасного українського сленгу
-
бородатий —
БОРОДА́НЬ розм. (бородатий чоловік), БОРОДА́Ч розм., БОРОДА́ТИЙ розм., БОРОДА́Й розм. рідко; БОРОДА́ розм. (звичайно в звертанні).
Словник синонімів української мови
-
бородатий —
БОРОДА́ТИЙ, а, е. Який має бороду. У темно-рожевій мглі, при зорях сребристих, бачив Остап тільки обличчя бородате [турка] (Вовчок, І, 1955, 334); За столом говорив бородатий селянин (Ле, Опов.
Словник української мови в 11 томах
-
бородатий —
Бородатий, -а, -е 1) Бородатый. Максим старий бородатий вийшов з хати. Чуб. ІІІ. 342. 2) — та трава. раст. Andropogon ischaemum L. ЗЮЗО. I. 111.
Словник української мови Грінченка