бочок

Бочок, -чка

м.

1) ум. отъ бік.

2) мн. бочки. Стѣнки лагунки (для дегтя). Рудч. Чп. 250.

Значення в інших словниках

1. бочок — бочо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. бочок — -чка, ч. Зменш. до бік 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бочок — БОЧО́К, чка́, ч. Зменш. до бік 1. Ураз опинилася [Софі] проти дзеркальця, обертається бочком, обертається другим (Марко Вовчок); Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав (Л. Глібов).  Словник української мови у 20 томах
4. бочок — БОЧО́К, чка́, ч. Зменш. до бік 1. Ураз опинилася [Софі] проти дзеркальця, обертається бочком, обертається другим (Вовчок, І, 1955, 377); Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав (Гл., Вибр., 1957, 151).  Словник української мови в 11 томах