бочок
БОЧО́К, чка́, ч.
Зменш. до бік 1.
Ураз опинилася [Софі] проти дзеркальця, обертається бочком, обертається другим (Марко Вовчок);
Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)