Словник української мови Грінченка

брехака

Брехака, -ки

об.

1) = брехун, брехуха.

2) Эпитетъ собаки. Собака злющий на ланцюзі, брехака невгавущий. К. Дз. 51. ум. брехачка.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. брехака — див. брехливий  Словник синонімів Вусика