бридій

Бридій, -дія

м. = брид 2. Та я за цим бридієм усі (пісні) позабувала. О. 1862. VI. 31.

Значення в інших словниках

1. бридій — БРИДІ́Й, я́, ч., діал. Той, хто часто відчуває або виявляє огиду.  Словник української мови у 20 томах
2. бридій — див. гидкий  Словник синонімів Вусика