бринькати

Бринькати, -каю, -єш

гл.

1) Наигрывать на струнномъ инструментѣ.

2) Плохо играть, бренчать.

3) Дергать за струну.

Значення в інших словниках

1. бринькати — бри́нькати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. бринькати — -аю, -аєш, недок., рідко. Те саме, що бренькати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бринькати — БРИ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що бре́нькати. – У Терентія є мандоліна. Ще до війни в струнному гуртку бринькав, – відповіла .. Надія (П. Автомонов).  Словник української мови у 20 томах
4. бринькати — див. грати; дзвеніти; звучати  Словник синонімів Вусика
5. бринькати — ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка — відтворювати що-небудь на музичному інструменті — про людину; що, чого, з кого — відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ...  Словник синонімів української мови
6. бринькати — Бре́нькати і бри́нькати, -каю, -каєш бри́нькати і бре́нькати, -каю, -каєш, -кають  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бринькати — БРИ́НЬКАТИ, аю, аєш, недок., рідко. Те саме, що бре́нькати.  Словник української мови в 11 томах