брязкати

Брязкати, -каю, -єш

гл. Бряцать, звенѣть, звякать. Кайдани брязкають. Шевч. А Ігнашко до дівчини підківками брязка. н. п.

Значення в інших словниках

1. брязкати — бря́зкати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. брязкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Ударяючись, утворювати різкі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). || чим. Викликати різкі дзвенячі звуки, вдаряючи по металевих, скляних предметах або трусячи ними. 2》 на чому, розм. Невміло або недбало грати на музичному інструменті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брязкати — БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Те саме, що бряжча́ти 1. Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці, пара по парі (Марко Вовчок); Довго підступали до стола люди, довго брязкали п'ятаки на столі (І.  Словник української мови у 20 томах
4. брязкати — I бренькати, бренькотати, бренькотіти, бринькотати, бринькотіти, бриньчати, бряжчати, брязкотати, брязкотіти, вибренькувати, дзеленькати, дзенькати, дзенькотати, дзенькотіти, перебренькувати, побренькувати, теленькати, триндикати (на муз. інструменті) II див. дзвонити; кидати  Словник синонімів Вусика
5. брязкати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. брязкати — Бря́зкати, -каю, -каєш, -кає  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. брязкати — БРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Ударяючись, утворювати ріікі дзвенячі звуки (про металеві, скляні предмети). Довго підступали до стола люди, довго брязкали п’ятаки на столі (Н.-Лев., II, 1956, 43); І чути — у темряві брязкає зброя (Нагн., Пісня..  Словник української мови в 11 томах