буковий

Буковенний, буковий, -а, -е

Буковый. ЕЗ. V. 229. Ліс буковий. Шух. І. 177. На водах, на Іорданських, пливе листок буковенний. Чуб. ІІІ. 459. Скажи зробити буковую труну. Чуб. V. 631.

Значення в інших словниках

1. буковий — бу́ковий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. буковий — -а, -е. Прикм. до бук 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. буковий — БУ́КОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до бук 1. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (М. Коцюбинський); Смерекові ліси, більш витривалі й невибагливі, поросли на місцях давніх букових – де не зборонила їм того рука чоловіка (М.  Словник української мови у 20 томах
4. буковий — БУ́КОВИЙ, а, е. Прикм. до бук 1. Тільки й чути, як тріскаються й падають на землю букові горішки (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 137); Вітер свище, букові ліси колише (Павло Тичина, II, 1957, 18).  Словник української мови в 11 томах