Значення в інших словниках
-
бунтівний —
бунтівни́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
бунтівний —
-а, -е. Пройнятий бунтарством; бунтівницький.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бунтівний —
БУНТІВНИ́Й, а́, е́. Пройнятий бунтарством; бунтівницький. – Де ти нині, бунтівний, неспокійний Грицю? (О. Бердник).
Словник української мови у 20 томах
-
бунтівний —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
-
бунтівний —
БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
бунтівний —
БУНТІВНИ́Й, а́, е́. Пройнятий бунтарством; бунтівницький. Ще й досі жандарми гасають по селах, виловлюючи його [Т. Шевченка] бунтівні вірші (Рибак, Помилка.., 1956, 98).
Словник української мови в 11 томах