бунтівний

БУНТІВНИ́Й, а́, е́. Пройнятий бунтарством; бунтівницький.

Ще й досі жандарми гасають по селах, виловлюючи його [Т. Шевченка] бунтівні вірші (Рибак, Помилка.., 1956, 98).

Значення в інших словниках

1. бунтівний — бунтівни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бунтівний — -а, -е. Пройнятий бунтарством; бунтівницький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бунтівний — БУНТІВНИ́Й, а́, е́. Пройнятий бунтарством; бунтівницький. – Де ти нині, бунтівний, неспокійний Грицю? (О. Бердник).  Словник української мови у 20 томах
4. бунтівний — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
5. бунтівний — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. бунтівний — Бунтівний, -а, -е = бунтовливий. Желех.  Словник української мови Грінченка