бурачки Бурачки, -ків м. мн. раст. Cuscuta epilinum. Вх. Пч. II. 81. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках бурачки — бура́чки́ (буря́чки́) кул. буряки та хрін, потерті на дрібній тертці і присмачені (м, ср, ст)||бурачки (бурячки) з хроном, цвіклі (цвікли) ◊ бура́чки́ (буря́чки́) з хро́ном = бура́чки́ (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт