бурка
Бурка, -ки
ж.
1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. І. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. ІІ. № 159.
2) Родъ башлыка у опанчі. Гол. Од. 18.
3) = картопля. Фр. Пр. 130.
4) = буря. Вх. Уг. 229. ум. бурочка.
Словник української мови Грінченка