бурка —
бу́рка 1 іменник жіночого роду плащ бу́рка 2 іменник жіночого роду отвір
Орфографічний словник української мови
бурка —
I -и, ж. Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (перев. на Кавказі). II -и, ж. Вузький отвір, що його висвердлюють у гірських породах тощо і наповнюють вибуховою речовиною для висадження їх у повітря.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бурка —
БУ́РКА¹, и, ж. Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (перев. на Кавказі). Цупко в бурку завернувшись, Захріп старий (І. Котляревський); Голений хурман в широкій бурці .. взяв з рук моїх чемодан (М.
Словник української мови у 20 томах
бурка —
И, ж. Смачна страва.
Словник сучасного українського сленгу
бурка —
БУ́РКА¹, и, ж. Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (переважно па Кавказі). Цупко в бурку завернувшись, Захріп старий (Котл., І, 1952, 206); Голений хурман в широкій бурці.. взяв з рук моїх чемодан (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
бурка —
Бурка, -ки ж. 1) Бурка. КС. 1882. XII. 592. ЗОЮР. І. 302. То ти, бурко, козака заморозила? — Я до його й не доторкалася. Ком. ІІ. № 159. 2) Родъ башлыка у опанчі. Гол. Од. 18. 3) = картопля. Фр. Пр. 130. 4) = буря. Вх. Уг. 229. ум. бурочка.
Словник української мови Грінченка