буркотіти

Буркота́ти, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш

гл.

1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78.

2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310.

3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. ІІІ. 313.

Значення в інших словниках

1. буркотіти — буркоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. буркотіти — БУРКОТАТИ, див. БУБОНІТИ.  Словник синонімів Караванського
3. буркотіти — див. буркотати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. буркотіти — БУРКОТІ́ТИ див. буркота́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. буркотіти — див. говорити  Словник синонімів Вусика
6. буркотіти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. буркотіти — БУРКОТІ́ТИ див. буркотати.  Словник української мови в 11 томах