буркотіти —
БУРКОТІ́ТИ див. буркотати.
Словник української мови в 11 томах
буркотіти —
Буркота́ти, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать.
Словник української мови Грінченка