Значення в інших словниках
-
бурмило —
бурми́ло іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
бурмило —
-а, ч. 1》 Жартівливе прізвисько ведмедя. 2》 перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
бурмило —
БУРМИ́ЛО, а, ч. 1. Жартівлива назва ведмедя. Узяв бурмило діда і поніс у зворину (з переказу); Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (М. Трублаїні). 2. перен.
Словник української мови у 20 томах
-
бурмило —
бурми́ло маломовна, непривітна людина (м, ср, ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
бурмило —
(-а) ч.; мол. Масивна, мускулиста людина. ПСУМС, 10.
Словник жарґонної лексики української мови
-
бурмило —
див. вайлуватий; пихатий; сильний
Словник синонімів Вусика
-
бурмило —
ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.
Словник синонімів української мови
-
бурмило —
БУРМИ́ЛО, а, ч. 1. Жартівливе прозвисько ведмедя. Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (Трубл., І, 1955, 157). 2. перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло.
Словник української мови в 11 томах