бурмило
БУРМИ́ЛО, а, ч.
1. Жартівлива назва ведмедя.
Узяв бурмило діда і поніс у зворину (з переказу);
Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (М. Трублаїні).
2. перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло.
От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх (І. Франко);
Лишив коток якийсь бурмило серед шосе (А. Крижанівський).
Словник української мови (СУМ-20)