бурмило
БУРМИ́ЛО, а, ч.
1. Жартівливе прозвисько ведмедя.
Хотів [Данило] тим криком більше наполохати звіра [ведмедя]. Бурмило й справді заплигав, як кінь на галопі (Трубл., І, 1955, 157).
2. перен. Про неповоротку людину; тюхтій, вайло.
От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх (Фр., III, 1950, 127).
Словник української мови (СУМ-11)