бурління

БУРЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. бурли́ти і звуки, утворювані цією дією.

І він почув бурління волзьких вод (Бажан, І, 1946, 141).

Значення в інших словниках

1. бурління — бурлі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. бурління — -я, с. Дія за знач. бурлити і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бурління — БУРЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. бурли́ти і звуки, утворювані цією дією. Найпродуктивнішими є проточні печі з пристроєм для бурління скломаси, без виробного басейну (з наук.-попул. літ.); * Образно.  Словник української мови у 20 томах