буряти

Буря́ти, -ря́ю, -єш

гл. = бурити 1. Мусю верх хижі буряти. Вх. Уг. 229.

Значення в інших словниках

1. буряти — -ів, мн. (одн. бурят, -а, ч.; бурятка, -и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. буряти — БУРЯ́ТИ, ів, мн. (одн. буря́т, а, ч.; буря́тка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятії. Рудим, наприклад, був Чингісхан, чимало рудих серед баргузинських бурятів (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. буряти — Монгольська народність, яка живе гол. чином у Бурятії, Пн. Монголії, Китаї; бл. 460 тис.; мова бурятська.  Універсальний словник-енциклопедія
4. буряти — Буря́ти, -тів, -там (народ)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. буряти — БУРЯ́ТИ, ів, мн. (одн. буря́т, а, ч.; буря́тка, и, ж.). Народ, що становить корінне населення Бурятської АРСР.  Словник української мови в 11 томах