буханець
Буханець, -нця
м.
1) Круглый пшеничный или гречневый хлѣбъ. Маркев. 151. Лучче в людей сухарці, ніж у мачухи буханці. н. п. Їдять дівки колачі, молодиці буханці, а парубки сухарці. Чуб. III. 86.
2) Одинъ хлѣбъ. Собака узяв з стола буханець хліба. Рудч. Ск. І. 9.
3) Толчекъ, тумакъ. Иноді було й буханця уліпить Чіпці в спину. Мир. ХРВ. 26.
Словник української мови Грінченка