буханець
БУХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до буха́н.
— Не хоче кишка простого хліба — буханця їй подавай! — жартував дід (Мирний, IV, 1955, 237);
Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (Коз., Вибр., 1947, 35);
А іноді було й буханця уліпить [Мотря] Чіпці в спину, щоб довго "не роздумував"… (Мирний, II, 1954, 46).
Словник української мови (СУМ-11)