буханець
БУХАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
Зменш. до буха́н 1.
– Не хоче кишка простого хліба – буханця їй подавай! – жартував дід (Панас Мирний);
Приносить вона майже завжди молоко чи буханець хліба (В. Козаченко);
Голову на буханець поклала, Задрімала в хліба на щоці (М. Вінграновський);
На вирощення пшениці лише для одного буханця витрачається 200 літрів води (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)