бігун
Бігун, -на
м.
1) Бѣгунъ, быстро бѣгающій, скороходъ. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. Гол. І. 376. 2 Ось, на которой ходить дверь, ворота и пр.: верея. КС. 1893. VII. 78. Чуб. VII. 383. Kolb. І. 60. Двері спали з бігуна. Шейк.
3) Верхній двигающійся жерновъ въ мельницѣ. Вас. 183.
4) Полюсь. Найтеплійше на землі по-під рівноденником, а найхолоднійше коло бігунів. Дещо.
5) Извилистый узоръ, зигзагъ. Волын. г.; Славяносерб. у.
6) Родъ колбасы. Желех.
7) Ленъ. Вх. Уг. 227. ум. бігунець, бігунчик.
Словник української мови Грінченка