бігунець

Бігунець, -нця

м.

1) ум. отъ бігун.

2) Дитя, уже начинающее бѣгать. Ростуть вони не по дням і не по часам, а ростуть по минутам: уже такі бігунці гарні. Рудч. Ск. І. 116.

3) Родъ вышивки. Славяносерб. у. ум. бігунчик.

Значення в інших словниках

1. бігунець — бігуне́ць 1 іменник чоловічого роду, істота про людину, дитину тощо бігуне́ць 2 іменник чоловічого роду деталь машини частіше вживається у множині  Орфографічний словник української мови
2. бігунець — I -нця, ч. 1》 Зменш. до бігун I 1). 2》 розм.Дитина того віку, коли вона починає самостійно ходити, бігати. II -нця, ч. Зменш. до бігун III.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бігунець — БІГУНЕ́ЦЬ¹, нця́, ч. 1. Зменш. до бігу́н¹ 1. Бігунці біжать, ревунці ревуть, сухе дерево везуть (загадка). 2. розм. Дитина, яка починає самостійно ходити, бігати. Маленькі бігунці. БІГУНЕ́ЦЬ², нця́...  Словник української мови у 20 томах
4. бігунець — бігуне́ць вул. блощиця (м)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. бігунець — див. дитина  Словник синонімів Вусика
6. бігунець — Бігуне́ць, -нця́, -нце́ві, -нце́м, -нцю́! -гунці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бігунець — БІГУНЕ́ЦЬ¹, нця́, ч. 1. Зменш. до бігу́н¹ 1. 2. розм. Дитина того віку, коли вона починає самостійно ходити, бігати. БІГУНЕ́ЦЬ², нця́, ч. Зменш. до бігу́н³.  Словник української мови в 11 томах
8. бігунець — Орнаментальний цегляний фриз у вигляді трикутних заглиблень, які своїми вершинами звернуті поперемінно догори і донизу. Переважно використовувався у московському зодчестві XVI–XVII ст.  Архітектура і монументальне мистецтво