бігунчик
Бігунчик, -ка
м.
1) ум. отъ бігунець.
2) мн. Въ загадкѣ: сани. Бігунчики біжать, ревунчики ( = воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. І. 313.
Словник української мови ГрінченкаБігунчик, -ка
м.
1) ум. отъ бігунець.
2) мн. Въ загадкѣ: сани. Бігунчики біжать, ревунчики ( = воли) ревуть, сухе дерево (труну) несуть. Чуб. І. 313.
Словник української мови Грінченка