м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи. Желех.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
вабик —
Ва́бик: — пастка для птахів [51]
Словник з творів Івана Франка
вабик —
ва́бик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вабик —
-а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вабик —
ВА́БИК, а, ч., мисл. Дудка, свисток або тріскачка для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси. Приймаючи від сокільничого рукавицю й обрядженого ловця, коротко додав [Костянтин]: – І вабик! (Н.
Словник української мови у 20 томах
вабик —
ВА́БИК, а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їх голоси.
Словник української мови в 11 томах