вабик

ВА́БИК, а, ч., мисл.

Дудка, свисток або тріскачка для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси.

Приймаючи від сокільничого рукавицю й обрядженого ловця, коротко додав [Костянтин]: – І вабик! (Н. Королева);

Вабик – це інструмент для приваблювання птахів і звірів на полюванні, а також худоби на пасовиську, коли вона погубилася (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. вабик — Ва́бик: — пастка для птахів [51]  Словник з творів Івана Франка
2. вабик — ва́бик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. вабик — -а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вабик — (мисл.) ваблик Фразеологічні синоніми: мисливська дудочка; мисливський пищик  Словник синонімів Вусика
5. вабик — ВА́БИК, а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їх голоси.  Словник української мови в 11 томах
6. вабик — Вабик, -ка м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи. Желех.  Словник української мови Грінченка