вабик
ВА́БИК, а, ч., мисл.
Дудка, свисток або тріскачка для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси.
Приймаючи від сокільничого рукавицю й обрядженого ловця, коротко додав [Костянтин]: – І вабик! (Н. Королева);
Вабик – це інструмент для приваблювання птахів і звірів на полюванні, а також худоби на пасовиську, коли вона погубилася (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вабик — Ва́бик: — пастка для птахів [51] Словник з творів Івана Франка
- вабик — ва́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вабик — -а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вабик — (мисл.) ваблик Фразеологічні синоніми: мисливська дудочка; мисливський пищик Словник синонімів Вусика
- вабик — ВА́БИК, а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їх голоси. Словник української мови в 11 томах
- вабик — Вабик, -ка м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи. Желех. Словник української мови Грінченка