вабик
Вабик, -ка
м. Дудочка, употребляемая на охотѣ для приманыванія дичи. Желех.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вабик — Ва́бик: — пастка для птахів [51] Словник з творів Івана Франка
- вабик — ва́бик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вабик — -а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вабик — ВА́БИК, а, ч., мисл. Дудка, свисток або тріскачка для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їхні голоси. Приймаючи від сокільничого рукавицю й обрядженого ловця, коротко додав [Костянтин]: – І вабик! (Н. Словник української мови у 20 томах
- вабик — (мисл.) ваблик Фразеологічні синоніми: мисливська дудочка; мисливський пищик Словник синонімів Вусика
- вабик — ВА́БИК, а, ч. Дудочка або інший предмет для приваблювання, заманювання птахів та звірів звуками, що наслідують їх голоси. Словник української мови в 11 томах