великомучениця —
великому́чениця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
великомучениця —
-і. Жін. до великомученик.
Великий тлумачний словник сучасної мови
великомучениця —
ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до великому́ченик. Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (О. Донченко); Свята великомучениця Катерина, дочка правителя Александрії Єгипетської, надзвичайно гарна й освічена дівчина...
Словник української мови у 20 томах
великомучениця —
ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до великому́ченик. Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (Донч., III, 1956, 31); Б’ють мене [Палажку], молотять, місять, рвуть на мені коси, наче на святій Варварі. Я вже тепер великомучениця, та й годі (Н.-Лев., II, 1956, 23).
Словник української мови в 11 томах