великомучениця

ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж.

Жін. до великому́ченик.

Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (О. Донченко);

Свята великомучениця Катерина, дочка правителя Александрії Єгипетської, надзвичайно гарна й освічена дівчина, постраждала в часи правління імператора Максиміана за віру (з наук.-попул. літ.);

Б'ють мене [Палажку], молотять, місять, рвуть на мені коси, наче на святій Варварі. Я вже тепер великомучениця, та й годі (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. великомучениця — великому́чениця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. великомучениця — -і. Жін. до великомученик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. великомучениця — ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до великому́ченик. Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (Донч., III, 1956, 31); Б’ють мене [Палажку], молотять, місять, рвуть на мені коси, наче на святій Варварі. Я вже тепер великомучениця, та й годі (Н.-Лев., II, 1956, 23).  Словник української мови в 11 томах
4. великомучениця — Великомучениця, -ці ж. Великомученица. Шевч. 439.  Словник української мови Грінченка