великомучениця

ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до великому́ченик.

Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (Донч., III, 1956, 31);

Б’ють мене [Палажку], молотять, місять, рвуть на мені коси, наче на святій Варварі. Я вже тепер великомучениця, та й годі (Н.-Лев., II, 1956, 23).

Значення в інших словниках

1. великомучениця — великому́чениця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. великомучениця — -і. Жін. до великомученик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. великомучениця — ВЕЛИКОМУ́ЧЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до великому́ченик. Розповідала вона про життя й страждання Варвари-великомучениці (О. Донченко); Свята великомучениця Катерина, дочка правителя Александрії Єгипетської, надзвичайно гарна й освічена дівчина...  Словник української мови у 20 томах
4. великомучениця — Великомучениця, -ці ж. Великомученица. Шевч. 439.  Словник української мови Грінченка