Словник української мови Грінченка

вельможний

Вельможний, -а, -е

Знатный, вельможный; могущественный. Доля карай б вельможного й неможного. Ном. Ж 1729. Вельможна громада. Шевч. 126. Була колись шляхетчина, вельможная пані. Шевч. 130. вельможний пане. Милостивый государь (титулъ). Вельможний пане, моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. І. 187.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. вельможний — вельмо́жний прикметник іст.  Орфографічний словник української мови
  2. вельможний — (родом) знатний, родовитий; (пан) можний, владущий, могутній, всесильний, всеможний.  Словник синонімів Караванського
  3. вельможний — -а, -е, заст. 1》 Родовитий, знатний, багатий, який має значну владу. || у знач. ім. вельможний, -ного, ч.; вельможна, -ної, ж. 2》 у сполуч. зі сл. пан, пані. Вживалось у звертанні до особи (або в розмові про неї), яка посідала високе суспільне становище, мала значну владу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вельможний — ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, заст. Який належав до вельмож (у 1 знач.). Латин, і серцем, і душею Далекий бувши од війни.., Зізвав панів вельможних (І. Котляревський); – А вельможна пані Дрейсихерка нехай собі там хоч як чваниться, проте вона все не ліпша від нас!...  Словник української мови у 20 томах
  5. вельможний — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
  6. вельможний — ВЕЛЬМО́ЖА (у феодальних і буржуазних країнах — знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду), МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, САНО́ВНИК заст. Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож (І.  Словник синонімів української мови
  7. вельможний — Вельмо́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. вельможний — ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, заст. 1. Родовитий, знатний, багатий, який має значну владу. Латин, і серцем, і душею Далекий бувши од війни.., Зізвав панів вельможних (Котл., І, 1952, 184); Гуляли по коліна в крові І граф вельможний, і прелат (Рильський, Сад..  Словник української мови в 11 томах