веретінце

Веретенце, веретінце, -ця

с.

1) ум. отъ веретено.

2) мн. раст. Equisetum arvense. Вх. Лем. 396.

---------------

Веретінце

см. веретенце.

Значення в інших словниках

1. веретінце — вереті́нце іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. веретінце — див. веретенце.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. веретінце — ВЕРЕТІ́НЦЕ див. верете́нце.  Словник української мови у 20 томах
4. веретінце — Верете́нце і вереті́нце, -те́[і́]нця, -те́[і́]нцю; -те́[і́]нця, -те́нець вереті́нце, -нця; -ті́нця, -те́нець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. веретінце — ВЕРЕТІ́НЦЕ див. верете́нце.  Словник української мови в 11 томах