1. Словник української мови Грінченка

веретінце

Веретенце, веретінце, -ця

с.

1) ум. отъ веретено.

2) мн. раст. Equisetum arvense. Вх. Лем. 396.

---------------

Веретінце

см. веретенце.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веретінце — вереті́нце іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. веретінце — див. веретенце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. веретінце — ВЕРЕТІ́НЦЕ див. верете́нце. Словник української мови у 20 томах
  4. веретінце — Верете́нце і вереті́нце, -те́[і́]нця, -те́[і́]нцю; -те́[і́]нця, -те́нець вереті́нце, -нця; -ті́нця, -те́нець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. веретінце — ВЕРЕТІ́НЦЕ див. верете́нце. Словник української мови в 11 томах