1. Словник української мови Грінченка

веретінник

Веретінник, -ка

м.

1) Часть ручного млина. Шух. I. 103.

2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи витокъ съ веретена на мотовило: на четырехугольной деревянной подставкѣ — лавиці стоитъ вилки — розсоха, которыя своимъ хвостом укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсох надѣта дощечка — правило, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — правило; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. веретінник — вереті́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. веретінник — -а, ч. Прилад для змотування ниток із веретена на мотовило. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. веретінник — Вереті́нник, -ка; -нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. веретінник — ВЕРЕТІ́ННИК, а, чол. Прилад для змотування ниток з веретена на мотовило. Словник української мови в 11 томах