верховинка

Верховина, -ни

ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. І. 4. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. І. 96. ум. верховинка. Шух. І. 204.

Значення в інших словниках

1. верховинка — I -и, ж. Зменш. до верховина 1). II див. верховинці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. верховинка — ВЕРХОВИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до верхови́на 1. Полонинко, верховинко, чимесь [чим] так згорділа? (М. Коцюбинський). ВЕРХОВИ́НКА² див. верхови́нці.  Словник української мови у 20 томах
3. Верховинка — Верхови́нка іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
4. верховинка — див. вершина  Словник синонімів Вусика
5. верховинка — ВЕРХОВИ́НКА¹, и, ж. Зменш. до верхови́на 1. Полонинко, верховинко, чимесь так згорділа..? (Коцюб., II, 1955, 320). ВЕРХОВИ́НКА² див. верхови́нці.  Словник української мови в 11 томах