гл. Вымолить, выпросить. Виблагала тую копійчину. Шевч. 479.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
виблагати —
ви́благати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
виблагати —
-аю, -аєш, док., перех. Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виблагати —
ВИ́БЛАГАТИ, аю, аєш, док., що. Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь. Виблагай у батька дозвіл побратись – і мій тато пристане на це (М. Коцюбинський); Я пробувала клонити голову терпеливо .. Благала співчуття, любові – й не виблагала (О. Кобилянська).
Словник української мови у 20 томах
виблагати —
ВИ́БЛАГАТИ, аю, аєш, док., перех. Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь. Виблагай у батька дозвіл побратись — і мій тато пристане на це (Коцюб., II, 1955, 157); Я пробувала клонити голову терпеливо.. Благала співчуття, любові й не виблагала (Коб., І, 1956, 132).
Словник української мови в 11 томах