виблагати
ВИ́БЛАГАТИ, аю, аєш, док., що.
Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь.
Виблагай у батька дозвіл побратись – і мій тато пристане на це (М. Коцюбинський);
Я пробувала клонити голову терпеливо .. Благала співчуття, любові – й не виблагала (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)